Архів зарубіжної україніки підготував виставку до 20-річчя Конституції

Архів зарубіжної україніки підготував виставку до 20-річчя Конституції

У сучасному світі конституція є базовим документом, без якого неможливе існування держави як повноцінного політичного утворення, що має чітко визначені політичну систему суспільства, засади державного ладу, порядок формування та діяльності органів державного управління, принципи територіального устрою, взаємовідносини громадянина з державою тощо.

В історії України існувала низка актів, які носили конституційний характер і засвідчували прагнення українців до створення самостійної держави. Першим з таких актів у сучасній історіографії називають Конституцію Пилипа Орлика 1710 р., яка регламентувала основні питання державного будівництва України, але в силу обставин не була реалізована на практиці. Важливим етапом у процесі розвитку українського конституціоналізму стала Конституція УНР, затверджена як «Статут про державний устрій, права і вольності УНР» в останній день існування Української Центральної ради – 29 квітня 1918 р. Того ж дня нова влада, очолювана гетьманом Павлом Скоропадським підготувала «Закони про тимчасовий державний устрій України», які носили характер конституційного документу, але мали суто інформативний характер.

Після окупації України більшовицькою владою конституційні процеси в новоствореній радянській республіці як квазі-державі були лише формальністю. Вони спрямовувалися на те, щоби створити видимість декларованих «Совєтами» прав на самовизначення та розвиток національних культур народів поневолених держав.

Паралельно з цим українська політична еміграція, сподіваючись на крах комуністичного режиму, придавала велике значення розробці основних засад українського конституціоналізму, маючи на меті вільну Україну, та стежила за тими основними законами, які приймалися в Україні поневоленій. Ці процеси не припинялися навіть після здобуття Україною незалежності, адже ще 5 років після проголошення відповідного Акту 24 серпня 1991 р. Українська держава не мала власної конституції. Тому українська еміграція долучилася до процесів розробки нового основного закону, пропонуючи власні проекти, в тому числі ті, що базувалися на досвіді діячів УНР.

Виставка до 20-річчя української Конституції висвітлює перебіг подій, пов’язаних з історією українського конституціоналізму. На окрему увагу заслуговують документи, присвячені історичному огляду актів конституційного характеру, таких як статті Переяславської угоди 1654 р., проаналізовані свого часу М. Міхновським у його програмному творі «Самостійна Україна», перевиданому Ю. Коллардом 1948 р., та вже згадувана Бендерська конституція Пилипа Орлика.

Важливе місце посідають документи доби визвольних змагань: «Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права й вільності Української Народної Республіки)» (1918 р.), «Закон про тимчасовий державний устрій України» (1918 р.), «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» (1920 р.). Також на виставці експонуються документи, пов’язані з конституційними процесами Карпатської України та з розробкою засад державного устрою членами Організації українських націоналістів.

Значна кількість документів розповідає про діяльність української еміграції, спрямовану на оцінку конституційних актів Української радянської республіки та конституційним процесам незалежної України, які передували прийняттю Конституції держави 28 червня 1996 р.

Завершує виставку добірка документів української еміграції, в яких активно обговорювалося використання та значення державних символів, що врешті-решт були затверджені Конституцією України.

Хронологічні межі експонованих документів охоплюють період з 1920 по 1996 рр.

Источник

Добавить комментарий